«Пахтакор» (Ташкент) — «Динамо» (Тбилиси) 0:0

«Пахтакор» (Ташкент) — «Динамо» (Тбилиси) 0:0

Чемпионат СССР 1967 года. Класс «А». 1-я группа. Матч № 15.
4 июля 1967 года. Ташкент. Центральный стадион «Пахтакор». Облачно, душно, 33 градуса. 33000 зрителей.
Судьи: Н.Крылов (Куйбышев), К.Сундатов (Казнь), В.Денисов (Москва).
«Пахтакор»: Пшеничников, Доценко, Штерн, Науменко, Суюнов, Иноятов, Юнусов, Рахматуллаев (к), Бекташев, Красницкий, Ибрагимов.
«Динамо»: Урушадзе, Б. Сичинава, Петриашвили, Рехвиашвили, Цховребов, Челидзе, Кутивадзе, Датунашвили (Асатиани, 46), Яманидзе, Г.Нодия, Месхи.

ОФИЦИАЛЬНЫЙ СУДЕЙСКИЙ ПРОТОКОЛ - не сохранился

ОТЧЕТЫ ПРЕССЫ:

Советский спортლელო (Лело)

Газета «Советский спорт» (Москва) от 5 июля 1967 года:

Нули на табло.
«Пахтакор» (Ташкент) — «Динамо» (Тбилиси). 0:0.
Ташкент. Центральный стадион «Пахтакор». 4 июля. Облачно, душно. 33 градуса. 33000 зрителей.
Судьи: Н. Крылов (Куйбышев), К. Сундатов (Казань), В. Денисов (Москва).
«Пахтакор»: Пшеничников, Доценко, Штерн, Науменко, Суюнов, Иноятов, Юнусов, Рахматуллаев, Бекташев, Красницкий, Ибрагимов.
«Динамо»: Урушадзе, Б. Сичинава, Петриашвили, Рехвиашвили, Цховребов, Челидзе, Кутивадзе, Датунашвили (Асатиани — 46), Яманидзе, Нодия, Месхи.
Удивительно — до чего пассивны и безынициативны были тбилисцы, которых ташкентцы так хорошо помнят по блестящей битве за золотые медали. Не сказался ли на их игре несколько механический переход на схему пяти защитников (подстраховщик Челидзе) и двух нападающих (Нодия и Месхи)? А тут еще игра не пошла у Месхи, которого довольно плотно и умно опекал молодой Доценко. Линия же полузащиты (Кутивадзе, Датунашвили, Яманидзе) никак не могла наладить взаимодействие со своими форвардами.
Так или иначе, но руки хозяев поля оказались развязанными, и весь первый тайм, имея несомненное территориальное и игровое преимущество, они атаковали ворота Урушадзе. Несколько хороших голевых моментов пахтакоровцы упустили. Юнусов мог головой забить мяч, поданный Красницким, но послал мяч рядом со стойкой. Подобная возможность представилась и Красницкому, которого Бекташев на 30-й минуте хорошо вывел по правому краю. Били по воротам Рахматуллаев, Юнусов, но Урушадзе действовал смело и уверенно.
У гостей было всего два заслуживающих внимания эпизода. Но на опасный навесной мяч Кутивадзе точно вышел Пшеничников и снял его с головы Датунашвили. А Яманидзе пробил рядом со штангой.
И во втором тайме пахтакоровцы продолжали атаковать. Новый капитан ташкентцев Рахматуллаев не использовал великолепную передачу Бекташева. Затяжное давление хозяев могло бы увенчаться успехом, если бы в нападении Красницкий и Ибрагимов действовали поактивнее. Особенно удивительна инертность Ибрагимова. Этот безусловно одаренный игрок никак не может найти себя.
Э. Аванесов. (Наш корр.).
Дублеры — 0:0. (В первом тайме дублеры «Динамо» играли вдевятером, во втором — вдесятером).

Газета «ლელო» («Лело», Тбилиси) от 5 июля 1967 года:

ბოლო წუთებამდე.
ტაშკენტი. “პახტაკორის” სტადიონი. 4 ივლისი.
“პახტაკორი” (ტაშკენტი) — “დინამო” (თბილისი) 0:0.
“პახტაკორი”: პშენიჩნიკოვი, დოცენკო, შტერნი, ნაუმენკო, სუიუნოვი, ინოიატოვი, იუნუსოვი, რახმატულაევი, ბექთაშევი, კრასნიცკი, იბრაგიმოვი.
“დინამო”: ურუშაძე, ბ. სიჭინავა, პეტრიაშვილი, რეხვიაშვილი, ცხოვრებოვი, ჭელიძე, კუტივაძე, დათუნაშვილი (ასათიანი), იამანიძე, ნოდია, მესხი.
მსაჯი ნ. კრილოვი (კუიბიშევი).
დუბლიორები — 0:0.
ტაშკენტელთა მთავარი ბომბარდირი, მათი ყველაზე აგრესიული თავდამსხმელი კრასნიცკი 3 კალენდარული მატჩით იყო დისკვალიფიცირებული და ეს “შინაური პატიმრობა” მას სწორედ თბილისელებთან შეხვედრისთვის გაუთავდა, თუმცა დანაკლისის შევსება “პახტაკორმა” მთლიანად მაინც ვერ შეძლო, ვინაიდან თამაშის უფლება არ ჰქონდა მეორე მოწინავე თავდამსხმელს — აბდურაიმოვს (ქუთაისელებთან მატჩში მინდვრიდან გაძევების გამო).
დაახლოებით ასეთივე მდგომარეობაში იყო თბილისის “დინამოც”: მას ავადმყოფობის გამო აკლდა მეტრეველი, რომელიც ახლა თავის საუკეთესო საბრძოლო ფორმაშია. ტაშკენტელთა ხელმძღვანელობამ სწორად განსაზღვრა, რომ ასეთ ვითარებაში ლიდერის როლი “დინამოს” შეტევაში დაეკისრებოდა მესხს — ფლანგური გარღვევების დიდ ოსტატს. და აი, “მესხის პრობლემა” დაეკისრა ახალგაზრდა მარჯვენა მცველს დოცენკოს. მაგრამ ამ კონკრეტული დავალების გარდა არსებობდა სხვა სანეიტრალიზაციო საშუალებაც: დაზღვევა სტოპერების მხრივ. ასეთი კომბინირებული ზომების მეოხებით “პახტაკორმა” შეძლო მესხის იერიშების უვნებელყოფა.
ზუსტად ასევე თამაშობდნენ თბილისელები კრასნიცკის წინააღმდეგ და შესვენებამდე წარმოებული ძალიან დაძაბული ბრძოლა მთავრდებოდა იმით, რომ თავდამსხმელებს არ ეძლეოდათ საშუალება კარის აღებით დაემთავრებინათ თავიანთი გარღვევები.
სახიფათო მომენტებით უფრო მდიდარი იყო მეორე ტაიმი. რამდენიმე ძნელი ბურთის აღება მოუხდა ურუშაძეს. კერძოდ, თბილისელთა კარი მეტისმეტად საშიშ მდგომარეობაში იმყოფებოდა მაშინ, როცა გარღვევაზე გავიდა რახმატულაევი, მეკარემ აქაც გამოიჩინა თავი.
მატჩის მიწურულში დინამოელებმა მოულოდნელად ჩართეს “მესამე სისწრაფე” და “პახტაკორის” საჯარიმო მოედანზე ზედიზედ გავიდნენ მათი თავდამსხმელები. ერთ-ერთ ასეთ მომენტში იერიშში აქტიური მონაწილეობა მიიღეს ნახევარმცველებმაც. შეტევა დამთავრდა იამანიძის უძლიერესი დარტყმით. გოლი თითქოს გარდუვალი იყო, მაგრამ პშენიჩნიკოვმა ბრწყინვალედ ითამაშა და გუნდი აშკარა გოლს გადაარჩინა.
მატჩის დამთავრებას სულ ხუთიოდე წუთი აკლდა, მოწინააღმდეგეები კი ისევ გამარჯვებაზე ფიქრობდნენ და ხშირად უტევდნენ. მაინც, გოლის გატანა არ ეწერა არც ერთ გუნდს.
(ტელეფონით, ჩვენი კორ.).